ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕБІФОН^®

(MEBIFON^®)

Склад:

діюча речовина: мебіфон;

1 мл розчину містить мебіфону 15 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група.

Антинеопластичні препарати. Код АТХ L01X X.

Засоби, що впливають на структуру і мінералізацію кісток. Код АТХ M05B А.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат з групи бісфосфонатів, структурний аналог природного пірофосфату. Мебіфон^® ефективно пригнічує деструкцію кісток та чинить протипухлинну дію, виражену аналгетичну дію (біль у кістках зменшується або зникає), покращує загальний стан і фізичну активність хворих. Мебіфон^® нормалізує рівень іонізованого кальцію в сироватці крові хворих на рак молочної залози та інших локалізацій – нирок, легенів, передміхурової залози, на меланому з метастазами в кістки і лімфопроліферативні захворювання з ураженням кісток.

Мебіфон^® не пригнічує систему кровотворення, імуногенез та імунну відповідь. У частини хворих має місце стимуляція кровотворення. Може незначною мірою змінювати показники системи зсідання та протизгортання крові. У процесі лікування можуть мати місце незначні дифузні зміни міокарда. Мебіфон^® не впливає на стан органів дихання і функцію печінки.

Фармакокінетика.

Препарат не метаболізується в організмі. Виводиться практично у незміненому стані з сечею та калом, має здатність накопичуватися в імунокомпетентних тканинах (тимус, селезінка). Період напіввиведення – 6 годин.

Клінічні характеристики.

Показання.

Злоякісні пухлини молочної, передміхурової залоз та легенів з метастазами у кістки; гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами; меланома, лімфопроліферативні захворювання з ураженням кісток.

Протипоказання.

Індивідуальна підвищена чутливість до бісфосфонатів та до інших компонентів препарату, інсульт, інфаркт міокарда в анамнезі (не раніше ніж за 6 місяців до початку терапії), декомпенсована серцева недостатність, активний туберкульоз, тяжкі порушення функції печінки та нирок, рівень тромбоцитів у крові нижче 100х10⁹/л.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не можна застосовувати Мебіфон^® одночасно з іншими бісфосфонатами.

При сумісному застосуванні у схемах лікування Мебіфону^® з похідними платини через можливість потенціювання нефротоксичної дії потрібен контроль функції нирок (рівень креатиніну в сироватці крові і т.п.).

Особливості застосування.

Перед введенням Мебіфону^® необхідно впевнитись у достатній гідратації всіх пацієнтів, включаючи пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю. Слід уникати гіпергідратації у пацієнтів з ризиком серцевої недостатності. Стандартні метаболічні показники, пов’язані з гіперкальціємією, такі як рівні кальцію, фосфатів і магнію, необхідно ретельно перевіряти після початку терапії.

Пацієнтам, які отримують Мебіфон^® , не слід одночасно приймати інші бісфосфонати.

Через можливий вплив бісфосфонатів на функцію нирок у зв’язку з відсутністю розгорнутих клінічних даних з безпеки відносно пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю прийом Мебіфону^® таким пацієнтам не рекомендується.

Порушення функції нирок

При вирішенні питання щодо прийому мебіфону пацієнтам із гіперкальціємією, зумовленою злоякісною пухлиною, на тлі порушення функції нирок, слід оцінити стан пацієнта і зробити висновок, чи перевищує потенційна користь від застосування препарату можливий ризик.

Були повідомлення про порушення функції нирок при прийомі бісфосфонатів.

Фактори, що підвищують імовірність порушення функції нирок, включають: дегідратацію, наявні порушення ниркових функцій, багаторазові цикли застосування бісфосфонатів, застосування нефротоксичних засобів або проведення інфузії у більш короткі терміни, ніж рекомендовано.

Перед застосуванням препарату необхідно оцінити рівень креатиніну крові.

Остеонекроз щелепи

Про випадки остеонекрозу щелепи повідомлялося у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримували у схемі лікування бісфосфонати. Більшість із цих пацієнтів отримували також хіміотерапію і кортикостероїди.

Більшість зафіксованих випадків були пов’язані зі стоматологічними процедурами, такими як видалення зуба. Більшість із цих пацієнтів мали ознаки місцевої інфекції, включаючи остеомієліт.

Постмаркетинговий досвід застосування бісфосфонатів і літературні дані свідчать про залежність частоти остеонекрозу щелепи від типу пухлини (розповсюджений рак молочної залози, множинні меланоми) і стоматологічного стану (видалення зубів, захворювання пародонта, місцеві травми, включаючи травми через неправильно підібрані протези).

Стоматологічне обстеження з відповідними профілактичними заходами повинно бути проведено до лікування бісфосфонатами у пацієнтів з відповідними факторами ризику (наприклад, рак, хіміотерапія, лікування кортикостероїдами, недотримання гігієни порожнини рота).

Протягом лікування бісфосфонатами ці пацієнти, якщо можливо, повинні уникати інвазивних стоматологічних процедур. У пацієнтів, у яких розвинувся остеонекроз щелепи під час лікування бісфосфонатами, стоматологічні операції можуть погіршити стан.

Атиповий перелом стегнової кістки

Атиповий підвертлюжний і діафізарні переломи стегнової кістки були зареєстровані під час терапії бісфосфонатами, у першу чергу у пацієнтів, які тривалий час лікують остеопороз. Ці поперечні і короткі косі переломи можливі у будь-якому місці вздовж стегнової кістки між малим вертлюгом і надмищелком. Ці переломи виникають після мінімальної травми або без неї, і деякі пацієнти відчувають біль у стегні чи в паху, що часто асоціюється з рентгенологічними ознаками стрес-перелому, за кілька тижнів або місяців до виникнення перелому стегна. Переломи часто двосторонні, тому другу стегнову кістку необхідно обстежити у пацієнтів, які отримують бісфосфонатну терапію і які перенесли перелом стегнової кістки. Також повідомлялося про тривале загоєння таких переломів. На основі індивідуальної оцінки ризику і користі слід вирішити питання щодо припинення бісфосфонатної терапії пацієнтам з підозрою на атипові переломи стегна.

Під час лікування бісфосфонатами пацієнти повинні повідомити лікаря про виникнення будь-якого болю в тазу, паху або стегні і кожного пацієнта з такими симптомами необхідно обстежити на наявність неповного перелому стегнової кістки.

Кісково-м’язовий біль

Під час постмаркетингових досліджень повідомлялося про сильний, іноді інвалідизуючий біль у кістках, суглобах та/або м’язах у пацієнтів, які застосовують бісфосфонати. Такі повідомлення були поодинокі. Час виникнення такого болю може варіювати від одного дня до кількох місяців від початку лікування. У більшості пацієнтів після припинення лікування зменшувалася вираженність симптомів. У даної категорії пацієнтів відзначалися рецидивування симптомів, якщо лікування відновлюється тим же препаратом або іншими бісфосфонатами.

Застосування Мебіфону^® у післяопераційному періоді з ад’ювантною метою не обтяжує загального стану хворого та зменшує гемотоксичність хіміотерапії.

Цей лікарський засіб містить 5,42 ммоль (чи 124,6 мг)/дозу натрію. Слід бути обережними при застосуванні пацієнтам, які знаходяться на натрій-контрольованій дієті.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень відносно впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили. Враховуючи можливі побічні реакції, слід утриматися від управління транспортними засобами або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Залежно від показань Мебіфон^® можна призначати у вигляді монотерапії та у складі схем протипухлинної хіміотерапії при злоякісних пухлинах, при цьому разова та курсова дози Мебіфону^® не змінюються.

Мебіфон^® призначати дорослим внутрішньовенно краплинно у дозі 300 мг (1 ампула) у 200 мл 0,9 % розчину натрію хлориду 1 раз на добу. Цей розчин вводити протягом 30-40 хвилин.

Курс лікування – 5 днів, курсова доза – 1,5 г. Кількість курсів – від 1 до 6-ти залежно від перебігу захворювання, схеми та ефективності лікування. Інтервал між курсами – не менше 3-х тижнів.

Діти. Немає досвіду застосування препарату дітям.

Передозування.

Внутрішньовенне введення препарату у дозах більших за рекомендовані, особливо у разі швидкого введення, може призвести до гострої ниркової недостатності, гіпокальціємії. У такому випадку вводити 10-40 мл 10 % розчину кальцію глюконату або кальцію хлориду (залежно від тяжкості передозування), здійснювати заходи щодо підтримання дихання та гемодинаміки, симптоматичну терапію. У разі тяжкого отруєння, при недостатній ефективності зазначених заходів, показане проведення гемодіалізу.

Побічні реакції.

У поодиноких випадках – порушення ритму (фібриляція та тріпотіння передсердь), підвищення зсідання крові, зниження вмісту тромбоцитів протягом доби після першого введення препарату, у деяких випадках – незначне підвищення вмісту креатиніну в сироватці крові. Алергічні реакції, свербіж.

Нижчезазначені побічні реакції виникають при застосуванні препаратів класу бісфосфонатів, тому не виключена імовірність виникнення даних побічних реакцій при застосуванні Мебіфону^®.

З боку системи крові і лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії.

З боку психіки: занепокоєність, сплутаність свідомості.

З боку органів зору: кон’юнктивіт, увеїт, склерит, епісклерит.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, анорексія, діарея, запор, біль у животі, диспепсія.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: диспное, бронхоспазм.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: свербіж, висипання.

З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини: біль у кістках, міалгія, артралгія, генералізований біль, м’язові спазми, остеонекроз щелепи, атиповий перелом стегнової кістки.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, порушення ритму (фібриляція та тріпотіння передсердь).

З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, гематурія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк.

Загальні порушення і порушення у місці введення: гарячка, грипоподібні стани (включаючи підвищену втомлюваність, озноб, нездужання, припливи).

Лабораторні показники: гіпофосфатемія, підвищення рівня креатиніну і сечовини в крові, гіпокальціємія, гіпомагніємія, гіпокаліємія, рідко – гіперкаліємія, гіпернатріємія.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 20 мл в ампулі. По 5 або 10 ампул у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ПАТ «Фармак».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 74.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

МЕБИФОН

(MEBIFON^®)

Состав:

действующее вещество: мебифон;

1 мл раствора содержит мебифона 15 мг;

вспомогательные вещества: натрия хлорид, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Раствор для инъекций.

Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная жидкость.

Фармакотерапевтичеcкая группа.

Антинеопластические препараты. Код АТХ L01X X.

Средства, влияющие на структуру и минерализацию костей. Код АТХ М05В А.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Препарат из группы бисфосфонатов, структурный аналог природного пирофосфата. Мебифон эффективно угнетает деструкцию костей и оказывает противоопухолевое действие, выраженное аналгетическое действие (боль в костях уменьшается или исчезает), улучшает общее состояние и физическую активность больных. Мебифон нормализирует уровень ионизированного кальция в сыворотке крови больных раком молочной железы и других локализаций – почек, легких, предстательной железы, меланомой с метастазами в кости и лимфопролиферативными заболеваниями с поражением костей.

Мебифон не угнетает систему кроветворения, иммуногенез и иммунный ответ. У части больных имеет место стимуляция кроветворения. Может незначительно изменять показатели свертывающей и противосвертывающей систем крови. В процессе лечения могут иметь место небольшие диффузные изменения миокарда. Мебифон не влияет на органы дыхания и функцию печени.

Фармакокинетика.

Препарат не метаболизируется в организме. Выводится практически в неизмененном состоянии с мочой и калом, способен накапливаться в иммунокомпетентных тканях (тимус, селезенка). Период полувыведения – 6 часов.

Клинические характеристики.

Показания.

Злокачественные опухоли молочной, предстательной желез и легких с метастазами в кости; гиперкальциемия, обусловленная злокачественными опухолями; меланома, лимфопролиферативные заболевания с поражением костей.

Противопоказания.

Индивидуальная повышенная чувствительность к бисфосфонатам и другим компонентам препарата, инсульт, инфаркт миокарда в анамнезе (не ранее чем за 6 месяцев до начала терапии), декомпенсированная сердечная недостаточность, активный туберкулез, тяжелые нарушения функций печени и почек, уровень тромбоцитов в крови ниже 100х10⁹/л.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Нельзя применять Мебифон одновременно с другими бисфосфонатами.

При совместном применении в схемах лечения Мебифона с производными платины из-за возможного потенцирования нефротоксического действия необходим контроль функции почек (уровень креатинина в сыворотке крови и т.д.).

Особенности применения.

Перед введением Мебифона необходимо убедиться в достаточной гидратации всех пациентов, включая пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью. Следует избегать гипергидратации у пациентов с риском сердечной недостаточности. Стандартные метаболические показатели, связанные с гиперкальциемией, такие как уровни кальция, фосфатов и магния, необходимо тщательно проверять после начала терапии.

Пациентам, получающим Мебифон, не следует одновременно принимать другие бисфосфонаты.

Из-за возможного влияния бисфосфонатов на функцию почек в связи с отсутствием развернутых клинических данных по безопасности относительно пациентов с тяжелой почечной недостаточностью прием Мебифона таким пациентам не рекомендуется.

Нарушение функции почек

При решении вопроса о приеме мебифона пациентам с гиперкальциемией, обусловленной злокачественной опухолью, на фоне нарушения функции почек, следует оценить состояние пациента и сделать вывод, превышает ли потенциальная польза от применения препарата возможный риск.

Были сообщения о нарушении функции почек при приеме бисфосфонатов.

Факторы, повышающие вероятность нарушения функции почек, включают: дегидратацию, имеющиеся нарушения функции почек, многократные циклы применения бисфосфонатов, применение нефротоксических средств или проведение инфузии в более короткие сроки, чем рекомендовано.

Перед применением препарата необходимо оценить уровень креатинина крови.

Остеонекроз челюсти

О случаях остеонекроза челюсти сообщалось у пациентов с онкологическими заболеваниями, получавших в схеме лечения бисфосфонаты. Большинство из этих пациентов получали также химиотерапию и кортикостероиды.

Большинство зафиксированных случаев были связаны со стоматологическими процедурами, такими как удаление зуба. Большинство из этих пациентов имели признаки местной инфекции, включая остеомиелит.

Постмаркетинговый опыт применения бисфосфонатов и литературные данные свидетельствуют о зависимости частоты остеонекроза челюсти от типа опухоли (распространенный рак молочной железы, множественные меланомы) и стоматологического состояния (удаление зубов, заболевания пародонта, местные травмы, включая травмы из-за неправильно подобранных протезов).

Стоматологическое обследование с соответствующими профилактическими мерами должно быть проведено до лечения бисфосфонатами у пациентов с соответствующими факторами риска (например, рак, химиотерапия, лечение кортикостероидами, несоблюдение гигиены полости рта).

На протяжении лечения бисфосфонатами эти пациенты, в случае возможности, должны избегать инвазивных стоматологических процедур. У пациентов, у которых развился остеонекроз челюсти во время лечения бисфосфонатами, стоматологические операции могут ухудшить состояние.

Атипичный перелом бедренной кости

Атипичный подвертельный и диафизарные переломы бедренной кости были зарегистрированы во время терапии бисфосфонатами, в первую очередь у пациентов, которые длительное время лечат остеопороз. Эти поперечные и короткие косые переломы возможны в любом месте вдоль бедренной кости между малым вертелом и надмыщелком. Эти переломы возникают после минимальной травмы или без нее, и некоторые пациенты испытывают боль в бедре или в паху, что часто ассоциируется с рентгенологическими признаками стресс-перелома, за несколько недель или месяцев до возникновения перелома бедра. Переломы часто двусторонние, поэтому вторую бедренную кость необходимо обследовать у пациентов, получающих бисфосфонатную терапию и перенесших перелом бедренной кости. Также сообщалось о длительном заживлении таких переломов. На основе индивидуальной оценки риска и пользы следует решить вопрос о прекращении бисфосфонатной терапии пациентам с подозрением на атипичные переломы бедра.

Во время лечения бисфосфонатами пациенты должны сообщить врачу о возникновении любой боли в тазу, паху или бедре и каждого пациента с такими симптомами необходимо обследовать на наличие неполного перелома бедренной кости.

Костно-мышечная боль

Во время постмаркетинговых исследований сообщалось о сильной, иногда инвалидизирующей боли в костях, суставах и/или мышцах у пациентов, применяющих бисфосфонаты. Такие сообщения были единичны. Время возникновения такой боли может варьировать от одного дня до нескольких месяцев от начала лечения. У большинства пациентов после прекращения лечения уменьшалась выраженность симптомов. У данной категории пациентов отмечалось рецидивирование симптомов, если лечение восстанавливается тем же препаратом или другими бисфосфонатами.

Применение Мебифона в послеоперационном периоде с адъювантной целью не отягощает общее состояние больного и уменьшает гемотоксичность химиотерапии.

Это лекарственное средство содержит 5,42 ммоль (или 124,6 мг)/дозу натрия. Следует соблюдать осторожность при применении пациентам, находящимся на натрий-контролируемой диете.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Препарат не применять в период беременности или кормления грудью.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Исследований относительно влияния препарата на способность управлять автотранспортом или работать с другими механизмами не проводили. Учитывая возможные побочные реакции, следует воздержаться от управления транспортными средствами или другими механизмами.

Способ применения и дозы.

В зависимости от показаний Мебифон можно назначать в виде монотерапии и в составе схем противоопухолевой химиотерапии при злокачественных опухолях, при этом разовая и курсовая дозы Мебифона не изменяются.

Мебифон назначать взрослым внутривенно капельно в дозе 300 мг (1 ампула) в 200 мл 0,9 % раствора натрия хлорида 1 раз в сутки. Этот раствор вводить на протяжении 30-40 минут. Курс лечения – 5 дней, курсовая доза – 1,5 г. Количество курсов – от 1 до 6-ти в зависимости от течения заболевания, схемы и эффективности лечения. Интервал между курсами – не менее 3-х недель.

Дети. Нет опыта применения препарата детям.

Передозировка.

Внутривенное введение препарата в дозах более высоких, чем рекомендованные, особенно в случае быстрого введения, может привести к острой почечной недостаточности, гипокальциемии. В таком случае вводить 10-40 мл 10 % раствора кальция глюконата или кальция хлорида (в зависимости от тяжести передозировки), проводить мероприятия по поддержанию дыхания и гемодинамики, симптоматическую терапию. В случае тяжелого отравления, при недостаточной эффективности перечисленных мероприятий, показано проведение гемодиализа.

Побочные реакции.

В единичных случаях – нарушение ритма (фибрилляция и трепетание предсердий), повышение свертываемости крови, снижение содержания тромбоцитов в течение суток после первого введения препарата, в некоторых случаях – незначительное повышение уровня креатинина в сыворотке крови. Аллергические реакции, зуд.

Нижеприведенные побочные реакции возникают при применении препаратов класса бисфосфонатов, поэтому не исключена вероятность возникновения данных побочных реакций при применении Мебифона.

Со стороны крови и лимфатической системы: анемия, тромбоцитопения, лейкопения.

Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, парестезии.

Со стороны психики: обеспокоенность, спутанность сознания.

Со стороны органов зрения: конъюнктивит, увеит, склерит, эписклерит.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, анорексия, диарея, запор, боль в животе, диспепсия.

Со стороны органов дыхания, грудной клетки и средостения: диспноэ, бронхоспазм.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: зуд, сыпь.

Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани: боль в костях, миалгия, артралгия, генерализованная боль, мышечные спазмы, остеонекроз челюсти, атипичный перелом бедренной кости.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипертензия, артериальная гипотензия, нарушение ритма (фибрилляция и мерцание предсердий).

Со стороны почек и мочевыделительной системы: острая почечная недостаточность, гематурия.

Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, ангионевротический отек.

Общие нарушения и нарушения в месте введения: лихорадка, гриппоподобные состояния (включая утомляемость, озноб, недомогание, приливы).

Лабораторные показатели: гипофосфатемия, повышение уровня креатинина и мочевины в крови, гипокальциемия, гипомагниемия, гипокалиемия, редко – гиперкалиемия, гипернатриемия.

Срок годности. 3 года.

Не применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке.

Условия хранения. Хранить при температуре не выше 25 °С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка. По 20 мл в ампуле. По 5 или 10 ампул в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель.

ПАО «Фармак».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 04080, г. Киев, ул. Фрунзе, 74.